ГІРУДИН (лат. hiruinum < hirudo — п’явка) — речовина, яка міститься в залозах головної ділянки медичних п’явок (Н. medicinalis) і запобігає згортанню крові. Відкритий у 1894 р. Гейкрафтом (Haycraft); назва «Г.» запропонована Якобі, в лабораторії якого були отримані перші препарати. У чистому вигляді Г. досі не виділений, отримані препарати зумовлюють білкові реакції (альбулози). Гірудин неотруйний — кролі переносять його введення до 60 мг на 1 кг маси тіла в/в без наслідків. Антикоагулянтна дія Г. зберігається і після кип’ятіння його розчину. Застосовують Г. у фізіологічних експериментах, для запобігання згортанню крові (напр. при роботі на ізольованих органах). На початку ХХ ст. надходив у продаж у формі сухого препарату порівняно високої активності — 1 мг запобігає згортанню до 20 см3 кролячої крові. Оскільки Г. дорого коштував, у 30-ті роки ХХ ст. був запропонований новірудин (сіль меланінової кислоти), але він був значно токсичніший, а його дія менш надійна. Для роботи можна використовувати екстракт із голівок п’явок: голівки розтирають із піском і екстрагують фізіологічним розчином з розрахунку 1 см3 на голівку. Щоб запобігти згортанню крові, досить ввести 3 см3 такого екстракту на 1 кг маси тіла тварини.
Поповский А.И., Снегирев И.И., Плескач В.А. Биологически активные вещества, выделенные из головок Hirudo officinalis // Новосиб. биохим. журн. — 2001. — Т. 33; Haycraft J. Ueber die Einwirkung eines Sekretes des ofrizinellen Blutegels auf die Gerinnbarkeit des Blutes // Arch. f. experimentelle Pathologie und Pharmakologie. 1884. — B. XVIII; Jacobi C. Ueber den die Blutgerinnung aufhebenden wirksamen Bestandteil des Blutegels // Deutsche med. Wochenschr. — 1902. — № 32; Loeffler L. Eine vergleichende Untersuchung ueber Hirudin und Novirudin. Arch. f. experimentelle Pathologie und Pharmakologie. — 1926. — B. XVII.